Гострий тонзиліт у дітей (інша назва — ангіна) — інфекційна хвороба, при якій виникає запалення глотки, і, в першу чергу, піднебінних мигдалин (гланд). При цьому спостерігається набряклість, почервоніння і пошкодження поверхні гланд.

Гострий тонзиліт у дітей — найчастіший і ранній прояв вірусної інфекції. Але викликати гострий тонзиліт можуть і бактерії. Найнебезпечніша бактерія, яка часто зустрічається — Бета-гемолітичний стрептокок групи А. Інша її назва — піогенний або зеленящий стрептокок. Бета-гемолітичний стрептокок виявляється приблизно у 15-30%!!! серед усіх випадків гострого тонзиліту у дітей.

Зараження гострим тонзилітом у дітей найчастіше відбувається повітряно-крапельним шляхом. Тому особливо часто їм хворіють дітки в холодну пору року, коли вони знаходяться в тісному контакті у великих групах (у школі, дитячих садах, гуртках). Заразитися гострим тонзилітом дитина може і побутовим шляхом: через іграшки, предмети догляду, посуд або речі хворого.

Чи є гострий тонзиліт заразним? Так! І заразитися ним дуже легко.

Дуже часто збудником хвороби можуть стати і «рідні» мікроорганізми, які постійно живуть на слизовій оболонці глотки. У здоровому організмі вони живуть на шкірі та слизовій оболонці горла і носа, ніяк не проявляючи себе. При зниженні імунітету організм втрачає можливість регулювати їх чисельність. Кількість мікробів починає швидко збільшуватися, що призводить до подальшого розвитку захворювання. Тому спровокувати розвиток гострого тонзиліту у дитини можуть переохолодження, вживання холодних продуктів і напоїв, перевтома, стрес, авітаміноз і навіть сухе повітря і пил.

Мигдалики стають першими захисниками організму при попаданні до нього вірусів чи бактерій. При розвитку запалення в гландах у організмі утворюються токсини. Коли ці самі токсини потрапляють у кров — підвищується температура тіла, з’являються ознаки інтоксикації, можливе ураження мікробами серця, нирок і суглобів.

Перші прояви (симптоми) гострого тонзиліту у дітей виникають дуже швидко — вже на першу-другу добу після зараження. Ступінь вираженості цих симптомів залежить від виду ангіни. Лікарі виділяють три типи: катаральну (найлегшу), фолікулярну і лакунарну ангіну.

Під час катаральної ангіни діти спочатку скаржаться на першіння, роздратування і сухість у горлі. Трохи пізніше приєднуються скарги на слабкість, головний біль. Температура тіла при катаральній формі ангіни підвищується, але зазвичай не більше, ніж до 38 С. При огляді горла видно збільшені  червоні гланди. Шийні лімфовузли можуть бути збільшені, але при цьому їх промацування не викликає дискомфорту або болю.

При таких видах ангіни, як лакунарна і фолікулярна, температура тіла підвищується набагато вище — до 39 С, набагато сильнішою стає і інтоксикація. Це проявляється появою сильного головного болю, болю в м’язах, попереку. Біль у горлі при фолікулярній і лакунарній ангінах дуже сильний. Характерна ознака такої ангіни — це посилення болю в горлі при ковтанні.

При огляді горла при фолікулярній і катаральній ангіні видно збільшені в розмірах, набряклі червоні гланди. Поверхня їх нерівна, можна сказати пухка. При фолікулярній формі ангіни на мигдалинах проглядаються біло-жовті точки — це запалені фолікули, які нагноїлися. А при лакунарній ангіні цілі ділянки гланд покриті білим нальотом. Ці нальоти можуть навіть покрити всю піднебінну мигдалину, але ніколи не виходять за її межі. Якщо ангіна розвивається не на тлі якоїсь іншої патології (наприклад, при інфекційному мононуклеозі), то запалення охоплює тільки гланди, і тільки з одного боку. Зняти таку плівку дуже легко, після її видалення на поверхні гланди не залишиться ранки.

Ускладнення гострого тонзиліту у дітей

Може здатися, що гострий тонзиліт у дітей цілком нешкідливий, як звичайне ГРЗ. Але, з огляду на той фактор, що дуже частим збудником хвороби є гемолітичний стрептокок, за відсутності швидкого і правильного лікування можуть виникнути серйозні ускладнення.

Місцеві ускладнення можуть бути у вигляді навколо-глоткових абсцесів, загостреного запалення лімфовузлів із виділенням гною, запалення середостіння, набряку гортані, ураження лор-органів (евстахіїти, отити).

До загальних ускладнень відносять ураження суглобів, такі серйозні захворювання, як ревматична лихоманка в гострій формі, ревматичні хвороби серця, ураження нирок стрептококом, синдром стрептококового токсичного шоку, сепсис.

Щоб визначити, наскільки виражено запалення і для виявлення збудника хвороби, дітям з гострим тонзилітом обов’язково проводять дослідження в лабораторії:

• аналіз крові загальний, плюс з лейкоцитарною формулою (розгорнутий)
• вміст цукру
• аналіз сечі (також загальний)
• мазок і посів зі слизової оболонки мигдаликів і стінки глотки. Такий мазок обов’язково потрібно робити ще до початку лікування, особливо до початку прийому антибіотика. За допомогою мазка можна визначити, який збудник викликав захворювання, і, відповідно, правильно підібрати лікування. У першу чергу визначитися, чи потрібно призначення антибіотика.

Починати лікування слід із підбору дієти, щоб додатково не навантажувати організм переварюванням жирних або «важких» продуктів. Найкраще у період хвороби давати дитині рідку, багату на вітаміни, переважно молочну та рослинну їжу. Дуже важливо, щоб вона при цьому не дратувала слизову оболонку глотки, тобто потрібно виключити спеції, зменшити кількість солі і цукру, стежити за температурою їжі. Також дуже важливо забезпечити дитину рясним теплим, але не гарячим питтям. Найважливіше — не змушувати дитину їсти проти сили. Набрати все втрачене за час хвороби дитина встигне з лишком за час одужання.

• Антибактеріальна терапія. Антибіотики повинні призначатися діткам тільки при тонзилітах, викликаних бактеріями, тому що вони абсолютно не ефективні у відношенні вірусів. Дуже важливо давати дитині антибіотик так, як призначив лікар, не скасовувати препарат навіть після видимого поліпшення стану, дотримуватися тривалості курсу лікування.
• Антигістамінні препарати (проти алергії)
• Лікування супутніх симптомів (застосування знеболювальних препаратів, жарознижувальних і т.д.)

Як лікувати тонзиліт місцево

Найголовніша мета місцевого лікування гострого тонзиліту — швидке усунення болю і дискомфорту в горлі, а також попередження поширення інфекції. Для місцевого лікування рекомендується застосовувати препарати, які мають дезінфікувальну дію, дають знеболювальний ефект і допомагають слизовій оболонці горла і мигдаликів швидше відновитися. Місцеві лікарські препарати дітям застосовують у вигляді розчинів для полоскання горла або таблеток для розсмоктування. Найголовнішим критерієм при виборі препарату для місцевого лікування горла у дитини є його безпека.

При гострому тонзиліті, особливо дітям, категорично не рекомендується використання локальних засобів у вигляді «змазування» мигдалин, а також зскрібання та видалення нальотів.

Завдяки унікальному складу, для місцевого лікування гострого тонзиліту у дітей показано застосування препарату Лісобакт®. Таблетки для розсмоктування Лісобакт® м’яко впливають на запалені ділянки слизової горла, природним чином відновлюючи захисні здатності слизової оболонки у всій ротовій порожнині.

Лісобакт® — це препарат від болю і запалення горла. Лісобакт® містить натуральний фермент «лізоцим» і вітамін В6, унікальна комбінація яких сприяє усуненню самої причини болю в горлі і значно прискорює одужання^1,2.

Що таке лізоцим? Це природний для людини антибактеріальний фермент, який є в слині кожного з нас. Лізоцим нейтралізує причину запалення в горлі, знищує бактерії, віруси, грибки.

Вітамін В6 — відомий захисний бар’єр, який оберігає і відновлює слизову оболонки рота, прискорює одужання.

 Вирішувати де лікувати дитину — вдома або в стаціонарі, потрібно у залежності від форми тонзиліту. Діти з катаральною ангіною можуть лікуватися вдома, під наглядом педіатра, ЛОР або сімейного лікаря. Фолікулярну і лакунарну ангіну потрібно лікувати в стаціонарі, в інфекційному або ангінозному відділенні.

Прогноз при гострому тонзиліті, при правильному і вчасно розпочатому лікуванні, сприятливий.

Хронічний тонзиліт у дітей — це тривале запалення піднебінних мигдалин, викликане комбінацією інфекції і алергійного чинника.

Причини хронічного тонзиліту у дітей

Серед причин розвитку хронічного тонзиліту у дітей можуть значитися безліч чинників. Це і зниження імунітету, як загального, так і місцевого, спадкова схильність, алергія, перенесені в минулому і не в до кінця вилікувані ангіни. Навіть наявність хронічного джерела інфекції у порожнині рота, такого, наприклад, як зуби, уражені карієсом, може зробити процес запалення хронічним.

Найчастіше збудниками хронічного тонзиліту у дітей є:

• Стрептококи. Особливо часто серед них, як і при гострому тонзиліті, бета-гемолітичний стрептокок А. Він же є і найнебезпечнішим.
• Стафілококи
• Аденовіруси
• Поєднання різних збудників, зокрема грибки.

Бактерії і віруси, які потрапляють до організму через рот разом із водою, їжею, повітрям, активно впроваджуються в організм. Першими воротами на їхньому шляху стають піднебінні мигдалини, або гланди, як їх найчастіше називають. Гланди мають пористу структуру, що нагадує губку, в них багато складок і поглиблень. Саме завдяки такій структурі гланди затримують бактерії і віруси і не дають їм рухатися глибше. Затримуючи віруси і бактерії всередині своїх складок, гланди також дають організму час і можливість виробити гідну імунну відповідь на інфекцію і придушити хворобу в зародку. Так відбувається в нормі, якщо мигдалини здорові. Хронічно хвора мигдалина теж захоплює інфекцію, але, при цьому вона не в змозі цю інфекцію знешкодити, тому вона накопичується в її складках і порах. У товщі таких мигдалин утворюються гнійно-білкові пробки, які складаються із залишків їжі, вірусів, бактерій, грибків, а також загиблих лейкоцитів. Такі хворі мигдалини вже самі стають хронічним джерелом інфекції і викликають захворювання інших органів.

Хронічний тонзиліт у дітей старшого і молодшого віку протікає хвилеподібно: напади відносного здоров’я регулярно змінюються загостреннями хвороби. Не можна легковажно ставитися до цієї хвороби, так як при відсутності правильного лікування і без лікарського нагляду вона може привести до розвитку дуже серйозних і небезпечних ускладнень.

Як і більшість хронічних захворювань, хронічний тонзиліт у дітей на період відносного здоров’я, поза загострень, ніяк себе не проявляє. При загостренні він проявляє себе такими симптомами:

• при ковтанні дитина відчуває першіння і біль у горлі
• температура підвищується
• виникає біль у районі шийних лімфовузлів
• спостерігається набряклість носоглотки
• з’являється неприємний запах з рота з відтінками гнилі
• може початися сухий, досить нав’язливий кашель
• дитина відчуває слабкість, швидко стомлюється

Багато локальних проявів хронічного тонзиліту можна побачити при звичайному огляді горла, причому зовсім не обов’язково спостерігається збільшення гланд. Гланди можуть бути збільшені, нормального розміру або навіть зменшені (атрофічні). У дітей молодшого віку поверхня гланд пухка через постійне запалення. У дітей старшого віку, коли хвороба триває довше, а загострення частіше, гланди щільні, на них можна побачити рубці, їх поверхня нерівна, горбиста. Навіть неозброєним оком добре видно гнійні пробки — біло-жовті пробки на поверхні мигдалин. Підщелепні лімфовузли при хронічному тонзиліті збільшені, щільні, болючі і промацуються як окремі кульки, а не у вигляді суцільної маси.

При появі будь-яких симптомів хронічного тонзиліту у дитини слід пройти обстеження і лікування під контролем фахівця.

Чим може бути небезпечний хронічний тонзиліт у дітей?

Важкий перебіг хронічного тонзиліту супроводжується постійною інтоксикацією (отруєнням) організму. Навіть у періоди між загостреннями температура може бути постійно підвищена до 37,1-37,3 °C. Турбує слабкість, швидка стомлюваність, знижується апетит, з’являються болі в м’язах, попереку, суглобах. Дитина часто худенька і бліда. Можуть спостерігатися функціональні зміни в серці.

Хронічний тонзиліт — це постійна наявність інфекції у дитячому організмі, яка може викликати ряд важких ускладнень і захворювань практично всіх органів, зокрема:

• запалення середнього вуха
• алергічні реакції
• часті бронхіти, запалення легенів
• захворювання сполучної тканини (ендокардит, міокардит, ревматоїдний артрит, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак, інфекційний поліартрит, склеродермія, дерматоміозит, гломерулонефрит (запалення нирок))
• з хронічним тонзилітом пов’язаний і цілий ряд захворювань шкіри (псоріаз, екзема, поліморфна еритема)

Як лікувати хронічний тонзиліт дітям повинен розповісти лікар!

Повноцінне лікування повинно включати 4 етапи:

1. виявлення та усунення усіх хронічних вогнищ захворювання в організмі
2. підвищення імунітету — правильна організація режиму дня, збалансоване харчування з властивою віком нормою тваринних білків, процедури по загартуванню (гімнастика, обтирання), вітамінотерапія, кліматотерапія
3. місцеве лікування гланд
4. фізіотерапія

Починати лікування хронічного тонзиліту у дитини потрібно з ретельного обстеження всього організму. Обов’язково взяття мазка з поверхні мигдалин.

Після того, як виявлено та визначено вид збудника хвороби, лікар може призначити:

• Антибіотики для знищення бактерій, які стали причиною хвороби.
• Промивання мигдалин розчинами антисептиків. Це обов’язковий компонент лікування хронічного тонзиліту у дітей. Інфекцію, грубо кажучи, потрібно виполоскати. З цією метою вже багато років успішно застосовується препарат Стоматидин® (розчин гексетидину), який є антисептиком широкого спектра дії, пригнічує ріст і розмноження більшості бактерій і грибків.
• У період загострення усунути біль, першіння і дискомфорт у горлі, а також зменшити поширення інфекції, маленьким пацієнтам допоможе розсмоктування таблеток Лісобакт®. Завдяки Лизоцим — природному для організму ферменту, а також вітаміну В6 (піридоксину), Лісобакт® має широкий спектр дії: це різноманітні віруси, всілякі бактерії, і відомі гриби. Препарат усуває запалення і біль у горлі, а також підвищує імунний захист організму, комплексно впливаючи на вогнище інфекції.

На відміну від інших локальних антисептиків, Лісобакт® не просто має бактерицидну і знеболювальну властивість, а й може надавати противірусну і протимікробну дію, через що працює у всіх осередках інфекції.

Доцільно і проходження фізіотерапевтичних процедур, таких як УВЧ або ультразвук. Вони застосовуються для зняття набряку, запалення, а також з метою очищення мигдалин.

Лікування хронічного тонзиліту у дітей хірургічним шляхом

Чи слід видаляти гланди при хронічному тонзиліті — найчастіше питання, яке хвилює батьків. Хворі гланди є місцем проживання збудника і вогнищем інфекції, а захисну функцію вже не виконують. Чи не буде правильним їх видалити?

У медицині є чіткий протокол дій, за яким у кожному конкретному випадку діють фахівці. Процедуру тонзилектомії (видалення гланд) виконують тільки в крайньому випадку, за особливими показниками, особливо у маленьких дітей. Це обумовлено дитячою фізіологією, адже у молодшому віці максимально проявляється захисна функція і активність мигдалин. Питання про хірургічне лікування є індивідуальним для кожного окремого випадку, ретельно зважуються всі аргументи «за» і «проти».

Показання до видалення гланд: часті загострення захворювання (ангіни), що протікають важко, з високою температурою і тривалим підвищенням температури, низька ефективність або неефективність медикаментозного лікування, виникнення на тлі хронічного тонзиліту ускладнень — захворювань інших органів. Про видалення гланд також може йти мова, якщо у дитини порушується дихання, через що страждає сон, а також ускладнюється ковтання.

Основне завдання для батьків дитини, яка стоїть на обліку у лікаря із діагнозом «хронічний тонзиліт» — не допускати загострень хвороби. І завдання це цілком здійсненне. Отже, що потрібно щоб уникнути у дитини загострень:

• Забезпечити в приміщенні, де знаходиться дитина, прохолодний і вологий клімат. У цьому допоможуть зволожувачі повітря, регулярне прибирання, провітрювання, зниження температури опалювальних приладів.
• Часті і тривалі прогулянки на вулиці.
• Регулярний догляд за ротовою порожниною і контроль за станом здоров’я зубів.
• Загартовування.
• Санаторно-курортне лікування.
• Повноцінне різноманітне харчування, вживання їжі, багатої на вітаміни і виключення продуктів, що дратують слизову оболонку глотки.
• Профілактика ГРВІ — на період епідемій не відвідувати особливо людні місця, привчити дитину до регулярного миття рук.
• Своєчасне і коректне лікування ГРВІ при його виникненні.